Книга арабского историка и путешественника Аль-Масуди
Из сочинений Абуль-Хасана Али ибн-Хуссейна, известного под прозванием Аль-Масуди (писал от 20 или 30 до 50-х годов X века по Р. X.)
Сказал Масуди: Славяне суть из потомков Мадая 104, сына Яфета, сына Нуха; к нему относятся все племена Славян и к нему примыкают в своих родословиях. Это есть мнение многих людей сведущих, занимавшихся этим предметом. Обиталища их на севере 105, откуда простираются на запад. Они составляют различные племена, между коими бывают войны, и они имеют царей. Некоторые из них исповедуют христианскую веру по Якобитскому толку 106, некоторые же не имеют писания 107, не повинуются законам; они язычники и ничего не знают о законах 108. Из этих племен одно имело прежде в древности власть (над ними), его царя называли Маджак 109, а само племя называлось Валинана (т.е. Волыняне) 110. Этому племени в древности подчинялись все прочие славянские племена, ибо (верховная) власть была у него и прочие цари ему повиновались 111.
Первым из славянских царей есть царь Дира 130, он имеет обширные города и многие обитаемые страны; мусульманские купцы прибывают в столицу его государства с разного рода товарами.
Дір
Аскольд і Дір |
З іноземних джерел, які датуються 9-10 століттями, ім'я безпосередньо Діра називає лише арабський вчений X ст. аль-Масуді. При цьому він оголошує його «першим серед слов'янських князів», що володів великими містами і багатьма населеними країнами. Це може бути як визнанням впливовості Діра, так і географічним визначенням — адже його держава за розташуванням була першою на захід від Хазарії (Хозарський каганат). Аль-Масуді не називає столицю Діра, але зазначає, що мусульманські купці привозять до неї свої товари.
Не ускользнули от внимания Аль-Масуды и древние «русские»:
"Другие обезьяны находятся в северных странах, в кустарниках и камышах, около земли Славян и других народов, там живущих, как мы уже описали этот род обезьян и большое их сходство с человеком".
Волиняни
Назва «волиняни» відома історикам із ХІ століття. Михайло Грушевський, посилаючись на польського історика Длугоша, виводить назву волинської землі від назви міста – Волинь (чи Велинь). Длугош пише, що «здавна у тих сторонах було багато городів, що стояли або по високих горбах серед лісу, або на островах серед недоступних багон і мочарів. Один з тих городів, Волинь над Бугом, дав назву племені волинян і цілій волинській землі».
В історичних хроніках, які описують події початку ХІ століття (1018 рік), теж є згадки про місто Волинь на Бузі. Знаходилося воно нібито більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг, й було, очевидно, політичним центром краю.
Про волинян згадує в своїй праці й арабський історик Масуді: «Словʼяне є розбиті на племена, між якими бувають війни, і вони мають князів… З тих племен одне мало колись владу над іншими, його князя називали Маджак, а саме плем’я звалося валінана. Цьому племені в минувшину підпорядковувалися всі інші слов`янські племена, тому що зверхня влада була в нього та інші князі його слухались… Пізніше племена порозлучалися, і ними почали управляти інші князі…»
Твір арабського історика «Луки золота…» добре відомий в українській історичній науці. Одне з найцінніших повідомлень, включене Масуді до тексту своєї праці, стосується розвитку слов’янських народів, позначених загальним терміном «ас-сакаліба». Найбільш вірогідним видається той факт, що під назвою валінана Масуді мав на увазі саме волинян. Кількаразова згадка про валінана й Маджака в тексті свідчить про те, що сам історик вважав записане повідомлення достовірним та беззаперечним, ключовим для розуміння історії слов’янських народів і, більше того, історії їхньої державності, яка й почалася з народу валінана.
Ще один арабський історик Ібрагім Ібн-Якуба у своїй записах також згадує плем’я волинян і вказує, що воно було дуже шанованим серед усіх слов’янських племен.
Источник
Комментариев нет:
Отправить комментарий